У Дніпропетровську вшанували пам’ять «першого українського смолоскипа волі»
У Дніпропетровську сьогодні вшановували памʼять Василя Макуха – колишнього вояка УПА, громадського діяча, першого українця, який, протестуючи проти русифікаторської політики радянської влади, вчинив акт самоспалення.
6 листопада 2013 року минає 45 років від дня смерті Василя Макуха. Він підпалив себе 5 листопада на Хрещатику, вигукуючи «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!», а помер через день у лікарні.
У Дніпропетровську, на Клочківському цвинтарі, де похований Макух, громадські активісти провели жалобні заходи: поклали квіти, співали патріотичні пісні, читали вірші. Священик УПЦ Київського патріархату відслужив панахиду.
Також активісти продовжили збір коштів на впорядкування могили Макуха і встановлення йому пам’ятника.
«Ми повинні передусім взяти на державний облік цю могилу. Я декілька разів звертався до обласного центру охорони пам’яток історії та культури, але там мені обіцяють, а нічого не роблять. Я звертався з цього питання й до адміністрації Індустріального району, аби вони облаштували могилу цю, звертався й до Амур-Нижньодніпровського райвиконкому щодо перейменування вулиці Пожежної, на якій він жив, на вулицю Макуха. Однак, на жаль, нічого не робиться», – зазначив один із учасників жалобного заходу, краєзнавець Михайло Рябцев.
Учасники вшанування заявили, що ініціюватимуть присвоєння Макухові звання Героя України, а також присвоєння його імені одній із вулиць Дніпропетровська.
Василь Макух народився у 1927 році на Львівщині у селянській родині. Юнаком підтримував зв’язок із членами «Просвіти» та ОУН, а під час Другої світової війни вступив до лав УПА, був розвідником. 1946 року під час сутички між упівцями та радянськими військами був поранений і опинився в руках спецслужб. Його засудили на 10 років каторжних робіт, покарання відбував у концтаборах Мордовії та Сибіру.
У засланні Макух познайомився зі своєю майбутньою дружиною, жителькою Дніпропетровська Лідією Запарою. Вони відбули покарання й переїхали до Дніпропетровська.
Наприкінці жовтня 1968 року Василь Макух поїхав на Львівщину відвідати хвору сестру, а звідти – до Києва. Там, на Хрещатику, він вчинив акт самоспалення, вигукуючи «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!».
У Дніпропетровську сьогодні вшановували памʼять Василя Макуха – колишнього вояка УПА, громадського діяча, першого українця, який, протестуючи проти русифікаторської політики радянської влади, вчинив акт самоспалення.
6 листопада 2013 року минає 45 років від дня смерті Василя Макуха. Він підпалив себе 5 листопада на Хрещатику, вигукуючи «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!», а помер через день у лікарні.
У Дніпропетровську, на Клочківському цвинтарі, де похований Макух, громадські активісти провели жалобні заходи: поклали квіти, співали патріотичні пісні, читали вірші. Священик УПЦ Київського патріархату відслужив панахиду.
Також активісти продовжили збір коштів на впорядкування могили Макуха і встановлення йому пам’ятника.
«Ми повинні передусім взяти на державний облік цю могилу. Я декілька разів звертався до обласного центру охорони пам’яток історії та культури, але там мені обіцяють, а нічого не роблять. Я звертався з цього питання й до адміністрації Індустріального району, аби вони облаштували могилу цю, звертався й до Амур-Нижньодніпровського райвиконкому щодо перейменування вулиці Пожежної, на якій він жив, на вулицю Макуха. Однак, на жаль, нічого не робиться», – зазначив один із учасників жалобного заходу, краєзнавець Михайло Рябцев.
Учасники вшанування заявили, що ініціюватимуть присвоєння Макухові звання Героя України, а також присвоєння його імені одній із вулиць Дніпропетровська.
Василь Макух народився у 1927 році на Львівщині у селянській родині. Юнаком підтримував зв’язок із членами «Просвіти» та ОУН, а під час Другої світової війни вступив до лав УПА, був розвідником. 1946 року під час сутички між упівцями та радянськими військами був поранений і опинився в руках спецслужб. Його засудили на 10 років каторжних робіт, покарання відбував у концтаборах Мордовії та Сибіру.
У засланні Макух познайомився зі своєю майбутньою дружиною, жителькою Дніпропетровська Лідією Запарою. Вони відбули покарання й переїхали до Дніпропетровська.
Наприкінці жовтня 1968 року Василь Макух поїхав на Львівщину відвідати хвору сестру, а звідти – до Києва. Там, на Хрещатику, він вчинив акт самоспалення, вигукуючи «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!».
6 листопада 2013 року минає 45 років від дня смерті Василя Макуха. Він підпалив себе 5 листопада на Хрещатику, вигукуючи «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!», а помер через день у лікарні.
У Дніпропетровську, на Клочківському цвинтарі, де похований Макух, громадські активісти провели жалобні заходи: поклали квіти, співали патріотичні пісні, читали вірші. Священик УПЦ Київського патріархату відслужив панахиду.
Також активісти продовжили збір коштів на впорядкування могили Макуха і встановлення йому пам’ятника.
«Ми повинні передусім взяти на державний облік цю могилу. Я декілька разів звертався до обласного центру охорони пам’яток історії та культури, але там мені обіцяють, а нічого не роблять. Я звертався з цього питання й до адміністрації Індустріального району, аби вони облаштували могилу цю, звертався й до Амур-Нижньодніпровського райвиконкому щодо перейменування вулиці Пожежної, на якій він жив, на вулицю Макуха. Однак, на жаль, нічого не робиться», – зазначив один із учасників жалобного заходу, краєзнавець Михайло Рябцев.
Учасники вшанування заявили, що ініціюватимуть присвоєння Макухові звання Героя України, а також присвоєння його імені одній із вулиць Дніпропетровська.
Василь Макух народився у 1927 році на Львівщині у селянській родині. Юнаком підтримував зв’язок із членами «Просвіти» та ОУН, а під час Другої світової війни вступив до лав УПА, був розвідником. 1946 року під час сутички між упівцями та радянськими військами був поранений і опинився в руках спецслужб. Його засудили на 10 років каторжних робіт, покарання відбував у концтаборах Мордовії та Сибіру.
У засланні Макух познайомився зі своєю майбутньою дружиною, жителькою Дніпропетровська Лідією Запарою. Вони відбули покарання й переїхали до Дніпропетровська.
Наприкінці жовтня 1968 року Василь Макух поїхав на Львівщину відвідати хвору сестру, а звідти – до Києва. Там, на Хрещатику, він вчинив акт самоспалення, вигукуючи «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!».
06.11.2013
Прага – Вечір пам’яті Василя Макуха – людини, яка пожертвувала власним життям заради незалежності України і тодішньої Чехословаччини, відбувся у Празі. 45 років тому, 5 листопада 1968 року в самому центрі Києва на Хрещатику Василь Макух підпалив себе на знак протесту проти русифікації України та радянської окупації Чехословаччини, наступного дня, 6 листопада, від опіків помер у лікарні. Чехи з пошаною згадують Василя Макуха, в Україні ж про його жертовний вчинок відомо мало.
Вечір пам’яті українця Василя Макуха організував чеський Інститут з вивчення тоталітарних режимів у співпраці з музеєм «Смолоскип», що в Донецьку, і, зокрема, з його директором Віктором Тупілком.
Музей «Смолоскип» – один з небагатьох в Україні, який розповідає про життя Василя Макуха і героїв, які пішли його дорогою. Але якщо в Чехії про самоспалення місцевих студентів Яна Палаха чи Яна Заїца знають усі, їх імена носять десятки вулиць у цій країні, а місця самоспалення і поховань визнані народними святинями, то про українця Василя Макуха чехи, як і співвітчизники в Україні, знають ще мало.
Ситуація міняється, «Смолоскип» нині має однодумців
Виправити ситуацію, наблизити життя українського героя до чехів вирішили чеські історики та україністи, яким вдалось запросити до Праги ініціатора і директора музею «Смолоскип» Віктора Тупілка.
Хвилюючою була його розповідь про зустрічі з родичами і близькими Василя Макуха, про проблеми з роботою музею. До речі, від відкриття у 2008 році й до нині музей працює на громадських засадах і допомоги, наприклад, від міськради Донецька, навіть не сподівається, розповів Радіо Свобода Віктор Тупілко.
«Це неможливо, навіть звертатися неможливо, – каже він. – По-перше, серед них багато моїх знайомих, все ж таки я народився і виріс у Донецьку. І навіть багато з тих, хто підтримує об’єктивно історію, вони говорять: «Ми не можемо навіть прийти туди, це означає втратити роботу, стати неблагонадійним в очах влади. Але багато чого і міняється. Ще три роки тому українською в Донецьку було розмовляти просто небезпечно, могли і побити, каменем жбурнути. Але зараз виявилось, що інтелект Донбасу набагато вищий. І серед «рускоязичних» у нас є багато прихильників, тих, які розуміють, що врешті-решт є держава, є Україна, і повинна бути і державна мова, і власна історія».
На основі пошуків у державних та родинних архівах документів про тернистий життєвий шлях Василя Макуха, зустрічей директора музею «Смолоскип» із рідними та близькими вдалось зняти документальний фільм про українського героя – «Василь Макух. Вільний син невільного народу». Кінострічку першими в Чехії побачили учасники ювілейної зустрічі.
Чеська ініціатива: вулиця Василя Макуха у Празі
Чеський історик Петр Блажек повідомив, що прем’єру фільму в Чехії вдалось організувати завдяки підтримці Чеського центру в Києві, а також розповів про ініціативу, з якою в виступив Інститут з вивчення тоталітарних режимів у Празі – назвати одну з вулиць чеської столиці іменем Василя Макуха.
«Гадаю, що це було б добре, – зазначає історик. – Нам вдалось зробити так з іменем польського героя Рішарда Сівця, який також закінчив життя самоспаленням на знак протесту проти окупації Чехословаччини. Тепер будемо звертатись до міських комісій, до урядовців, думаю, що нам це вдасться».
Чехи активно взялись за справу, вже триває збір підписів за те, щоб у Празі була вулиця Василя Макуха. Так само у Києві міська влада пообіцяла відкрити пам’ятну таблицю на будинку №27 на Хрещатику, біля якого Василь Макух вчинив акт самоспалення.
Тим часом на батьківщині Василя Макуха у Карові на Львівщині днями відкрили меморіальну дошку.
На цю ж тему:
45 років від дня самоспалення на Хрещатику дисидента Василя Макуха даліhttp://www.radiosvoboda.org/content/article/25160312.html
Немає коментарів:
Дописати коментар