Місто на Дніпрі. Як би його не називали в різні часи:Кодак, Половиця, Єкатерінослав, Катеринослав, Новоросійськ, Дніпропетровськ або Днєпропєтровск, Січеслав, останні
часи від Совєтів в народі живе одна єдина назва міста - Днєпр, або українською Дніпро...

Translate

середа, 5 листопада 2014 р.

САМООБОРОНА МАЙДАНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СЕРГІЙ ЗЛЮЧИЙ В ГОСТЯХ У "СІЧЕСЛАВА"

САМООБОРОНА МАЙДАНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СЕРГІЙ ЗЛЮЧИЙ В ГОСТЯХ У "СІЧЕСЛАВА": поїздка 05.11.2014 на Донеччину Оновлено  9 годин тому Сьогодні їздили до наших побратимів на Донеччину. Після розбитого і покинут...

СМОЛОСКИП СВОБОДИ


Вшанування пам’яті «Смолоскипа свободи» Макуха Василя Омеляновича
Запрошуємо всіх патріотів України 06.11.2014 р. вшанувати пам’ять «Смолоскипа свободи» Макуха Василя Омеляновича, який був одним із видатних синів нашого народу, на прикладі свого життя і навіть смерті показав, що сила духу вища за силу влади.
Панахида і мітинг відбудуться об 11-00 6 листопада 2014 р. на місці поховання Героя (Клочковський цвинтар, між Березинським ринком і ж/м Клочко-6). 
О 10-45 на зупинці «Березинський ринок» тролейбусу № 20 буде зустріч тих, хто не знає місця розташування могили.
Макух Василь Омелянович народився 14 листопада 1927 р. в с. Карів Рава-Руського (нині Сокальського) району Львівської області у селянській національно свідомій родині. У 1944 р. вступив до лав УПА, служив у військовій розвідці. В лютому 1946 року в бою був поранений у ногу і схоплений НКВС, засуджений на 10 років ув’язнення і 5 років заслання. Відбував покарання в таборах Мордовії.
Василю Макуху було заборонено після звільнення проживати в західних областях України, тому поїхав до майбутньої дружини Лідії Іванівни Запари в Дніпропетровськ, де і проживав до кінця життя.
Макуха В.О. дуже засмучувало, що в козацькому краю, на березі Дніпра, не чути української мови. Він не сприймав «совєтської» влади, обурювався з приводу існуючої несправедливості, боляче вражала його русифікація України, приниження української мови. Василь Омелянович вів листування зі своїми побратимами по неволі, кожен свій лист закінчував словами: «Слава Україні!».
5 листопада 1968 року на Хрещатику, біля будинку № 27, Макух облився бензином і підпалив себе. Біг у напрямку нинішнього Майдану Незалежності і вигукував: „Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!”
Помер Герой 6 листопада 1968 року в Києві.
У засобах масової інформації Радянського Союзу ніяких повідомлень про самоспалення Макуха не було. Іноземні ж інформагентства з подачі анонімного самвидаву повідомили: „Громадянин України Василь Макух, протестуючи проти совітського комуністичного режиму, поневолення українського народу і аґресії СРСР проти Чехословаччини, здійснив у Києві акт самоспалення. Перед безпрецедентним і мужнім вчинком схиляє голови вся світова спільнота”.
Нашим безперечним обов’язком є збереження пам’яті про тих героїв, що віддали своє життя заради здійснення великої мрії українців про Незалежну Державу.
Ми пропонуємо усім небайдужим приєднатися до справи вшанування пам’яті Василя Макуха.
Слава Україні !!! Героям слава !!!
  • Макух Василь Омелянович народився 14 листопада 1927 р. в с. Карів Рава-Руського (нині Сокальського) району Львівської області у селянській національно свідомій родині. У 1944 р. вступив до лав УПА, служив у військовій розвідці. В лютому 1946 року в бою був поранений у ногу і схоплений НКВС, засуджений на 10 років ув’язнення і 5 років заслання. Відбував покарання в таборах Мордовії.
    Василю Макуху було заборонено після звільнення проживати в західних областях України, тому поїхав до майбутньої дружини Лідії Іванівни Запари в Дніпропетровськ, де і проживав до кінця життя.
    Макуха В.О. дуже засмучувало, що в козацькому краю, на березі Дніпра, не чути української мови. Він не сприймав «совєтської» влади, обурювався з приводу існуючої несправедливості, боляче вражала його русифікація України, приниження української мови. Василь Омелянович вів листування зі своїми побратимами по неволі, кожен свій лист закінчував словами: «Слава Україні!».
    5 листопада 1968 року на Хрещатику, біля будинку № 27, Макух облився бензином і підпалив себе. Біг у напрямку нинішнього Майдану Незалежності і вигукував: „Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!” 
    Помер Герой 6 листопада 1968 року в Києві.
    У засобах масової інформації Радянського Союзу ніяких повідомлень про самоспалення Макуха не було. Іноземні ж інформагентства з подачі анонімного самвидаву повідомили: „Громадянин України Василь Макух, протестуючи проти совітського комуністичного режиму, поневолення українського народу і аґресії СРСР проти Чехословаччини, здійснив у Києві акт самоспалення. Перед безпрецедентним і мужнім вчинком схиляє голови вся світова спільнота”.


    Світлина Юрій Гук.



























Вшанування пам’яті «Смолоскипа свободи» Макуха Василя Омеляновича

  Запрошуємо всіх патріотів України 06.11.2014 р. вшанувати пам’ять «Смолоскипа свободи» Макуха Василя Омеляновича, який був одним із видатних синів нашого народу, на прикладі свого життя і навіть смерті показав, що сила духу вища за силу влади. 

  Панахида і мітинг відбудуться об 11-00 6 листопада 2014 р. на місці поховання Героя (Клочковський цвинтар, між Березинським ринком і ж/м Клочко-6). 
  О 10-45 на зупинці «Березинський ринок» тролейбусу № 20 буде зустріч тих, хто не знає місця розташування могили.
 
   Макух Василь Омелянович народився 14 листопада 1927 р. в с. Карів Рава-Руського (нині Сокальського) району Львівської області у селянській національно свідомій родині. У 1944 р. вступив до лав УПА, служив у військовій розвідці. В лютому 1946 року в бою був поранений у ногу і схоплений НКВС, засуджений на 10 років ув’язнення і 5 років заслання. Відбував покарання в таборах Мордовії.
   Василю Макуху було заборонено після звільнення проживати в західних областях України, тому поїхав до майбутньої дружини Лідії Іванівни Запари в Дніпропетровськ, де і проживав до кінця життя.
   Макуха В.О. дуже засмучувало, що в козацькому краю, на березі Дніпра, не чути української мови. Він не сприймав «совєтської» влади, обурювався з приводу існуючої несправедливості, боляче вражала його русифікація України, приниження української мови. Василь Омелянович вів листування зі своїми побратимами по неволі, кожен свій лист закінчував словами: «Слава Україні!».
  5 листопада 1968 року на Хрещатику, біля будинку № 27, Макух облився бензином і підпалив себе. Біг у напрямку нинішнього Майдану Незалежності і вигукував: „Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!” 
  Помер Герой 6 листопада 1968 року в Києві.
  У засобах масової інформації Радянського Союзу ніяких повідомлень про самоспалення Макуха не було. Іноземні ж інформагентства з подачі анонімного самвидаву повідомили: „Громадянин України Василь Макух, протестуючи проти совітського комуністичного режиму, поневолення українського народу і аґресії СРСР проти Чехословаччини, здійснив у Києві акт самоспалення. Перед безпрецедентним і мужнім вчинком схиляє голови вся світова спільнота”. 

   Нашим безперечним обов’язком є збереження пам’яті про тих героїв, що віддали своє життя заради здійснення великої мрії українців про Незалежну Державу.
   Ми пропонуємо усім небайдужим приєднатися до справи вшанування пам’яті Василя Макуха.

Слава Україні !!!   Героям слава !!!




  • Макух Василь Омелянович народився 14 листопада 1927 р. в с. Карів Рава-Руського (нині Сокальського) району Львівської області у селянській національно свідомій родині. У 1944 р. вступив до лав УПА, служив у військовій розвідці. В лютому 1946 року в бою був поранений у ногу і схоплений НКВС, засуджений на 10 років ув’язнення і 5 років заслання. Відбував покарання в таборах Мордовії.
    Василю Макуху було заборонено після звільнення проживати в західних областях України, тому поїхав до майбутньої дружини Лідії Іванівни Запари в Дніпропетровськ, де і проживав до кінця життя.
    Макуха В.О. дуже засмучувало, що в козацькому краю, на березі Дніпра, не чути української мови. Він не сприймав «совєтської» влади, обурювався з приводу існуючої несправедливості, боляче вражала його русифікація України, приниження української мови. Василь Омелянович вів листування зі своїми побратимами по неволі, кожен свій лист закінчував словами: «Слава Україні!».
    5 листопада 1968 року на Хрещатику, біля будинку № 27, Макух облився бензином і підпалив себе. Біг у напрямку нинішнього Майдану Незалежності і вигукував: „Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!” 
    Помер Герой 6 листопада 1968 року в Києві.
    У засобах масової інформації Радянського Союзу ніяких повідомлень про самоспалення Макуха не було. Іноземні ж інформагентства з подачі анонімного самвидаву повідомили: „Громадянин України Василь Макух, протестуючи проти совітського комуністичного режиму, поневолення українського народу і аґресії СРСР проти Чехословаччини, здійснив у Києві акт самоспалення. Перед безпрецедентним і мужнім вчинком схиляє голови вся світова спільнота”.


    Світлина Юрій Гук.

вівторок, 4 листопада 2014 р.

САМООБОРОНА МАЙДАНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: Foundation Ivan Sirko/ФОНД СІРКА: БОГОРОДИЦЬКА ФОР...

САМООБОРОНА МАЙДАНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: Foundation Ivan Sirko/ФОНД СІРКА: БОГОРОДИЦЬКА ФОР...: Foundation Ivan Sirko/ФОНД СІРКА: БОГОРОДИЦЬКА ФОРТЕЦЯ СЕМІНАР ДЛЯ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ : БОГОРОДИЦЬКА ФОРТЕЦЯ СЕМІНАР автор:  Олег Чернен...

Foundation Ivan Sirko/ФОНД СІРКА: БОГОРОДИЦЬКА ФОРТЕЦЯ СЕМІНАР ДЛЯ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ

Foundation Ivan Sirko/ФОНД СІРКА: БОГОРОДИЦЬКА ФОРТЕЦЯ СЕМІНАР ДЛЯ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ: БОГОРОДИЦЬКА ФОРТЕЦЯ СЕМІНАР автор:  Олег Черненко 13 відео 49 хвилин Додайте опис Відтворити все   Надіслати   Налаш...

неділя, 2 листопада 2014 р.

Погляд з козацького краю(Дніпро).: ПОТРІБНІ ВОЛОНТЕРИ ДЛЯ ЧЕРГУВАННЯ БІЛЯ ПОРАНЕНИХ

Погляд з козацького краю(Дніпро).: ПОТРІБНІ ВОЛОНТЕРИ ДЛЯ ЧЕРГУВАННЯ БІЛЯ ПОРАНЕНИХ: В ОКБ им. Мечникова волонтеры ищут добровольцев, готовых дежурить по 4 часа в палате с ранеными бойцами. Дежурства требуются в течение...

ВЕСІЛЛЯ БІЙЦЯ АТО В СІЧЕСЛАВІ

Кохання переможе!
Сьогодні, 2 листопада, у Дніпропетровську, важкопоранений десантник 79 окремої аеромобільної бригади сержант Сергій Масян одружився з коханою Світланою.
Понад 3 місяці Сергій Масян бореться за своє життя. 30-річний десантник отримав важкі опіки 75 відсотків тіла. Здавалося б, після отриманих травм Сергій не мав шансів на життя. Але він вистояв. Впоратися з ситуацією, в якій інші б опустили руки, бійцю допомагають лікарі Дніпропетровського опікового центру, волонтери, а головне – кохана людина, яка завжди поруч.
Весілля молодої пари відбулося з усіма необхідними атрибутами: був і білий лімузин, і святкування в ресторані, і бажані гості. Привітати молоде подружжя завітали бойові побратими, заступник голови облдержадміністрації Борис Філатов, радник губернатора Тетяна Губа.
Медовий місяць молодята проведуть у реабілітаційному центрі.

https://www.facebook.com/theministryofdefence.ua