Місто на Дніпрі. Як би його не називали в різні часи:Кодак, Половиця, Єкатерінослав, Катеринослав, Новоросійськ, Дніпропетровськ або Днєпропєтровск, Січеслав, останні
часи від Совєтів в народі живе одна єдина назва міста - Днєпр, або українською Дніпро...

вівторок, 23 квітня 2013 р.

Український тиждень про Голову братства ОУН-УПА Богдана Боровича

Голова братства ОУН-УПА: «Не зробивши люстрації кадрів, залишивши радянську систему служби безпеки, ми хочемо дістати цивілізовану державу?! Це – фантастика!»

Народжений 1947 року новий керівник українських «повстанців» Богдан Борович напряму не був пов'язаний зі збройною боротьбою ОУН-УПА, пік якої припав на 1940-ві – першу половину 1950-х років. Про політичну та громадську діяльність, проблему визнання вояків ОУН-УПА та кримінальне переслідування Богдан Борович розповів у інтерв’ю Тиждень.ua.

Тиждень.ua: Від 3 липня минулого року ви очолили Всеукраїнське братство ОУН-УПА. Який стосунок ви маєте до ОУН-УПА?
– Я не був членом ОУН-УПА. І в сім’ї моїй немає безпосередніх учасників подій ОУН-УПА. Мій дід воював в українському стрілецтві, брав участь у першому визвольному змаганні, потрапив навіть у полон до Італії.

Концерт в Холодному Яру

середу, 17 квітня 2013 р.

КОЗАК ДУХУ ТА ВОЛІ


  

 Сьогодні у Центральній міській бібліотеці  міста Січеслава відбулось відзначення  так званого Пакту Реріха
Проте не це головне в тому, що відбувалось в приміщенні бібліотеки.
   Відзначення було поєднане з презентацією виставки видатного митця, козака Війська низового запорозького(присягу прийняв на могилі Сірка у 500 річчя козацтва), "козака по духу"(так його охрестили менти радянських часів, тягаючи по своїх катівняіх) Володимира Макаровича Падуна.

суботу, 13 квітня 2013 р.

ЯК МОЇ ПРЕДКИ ЄВРЕЄВ РЯТУВАЛИ

    Якось мій прадід в якого сини воювали хто під Севастополем, а хто під Ленінградом, а хто де інде, почув від сусідів, жили вони тоді в Бахчисараї. що його син знаходиться у концтаборі під Симферополем. Зібрав їжу, одяг та поїхав провідати сина. В концтаборі до нього вийшов незнайомий чоловік, що будучи наодинці, попросив вибачення за те, що назвався його сином.
      Вони служили разом, той був майором а син простим водієм на санітарній машині, проте служили в одній інтендантскій частині. Те, що він назвався іменем Осман Чувадар(прізвище від предка гота, чувадар - так у них називали червону крашанку, яку потрібно було зберігати цілий рік, як оберіг родини, бо готи були православними, цікаво, що цей звичай зберігся у сербів, а наша лялька мотанка саме для зберігання цього яйця і робилась), врятувало його від розправи і за те, що офіцер і за те, що єврей.
   Дід сказав. що зрозумів, що той хоче підтвердження для німців, що він його син.
   Він пішов, підтвердивши на виході німцям все це.
   16 жовтня 1944 року до них завітав цей майор у однострої з радісними вигуками:"Османчик. дорогий!Рятівник мій"
   Розповів свої подальші пригоди.
    Після того, як пішов прадід, німці запропонували йому роботу в штабі, бо він розумів німецьку, а який єврей не розуміє споріднену з ідишем мову?
    Так у німецькому штабі почав працювати, начебто колабораціоніст, кримський татарин, а насправді єврей.
   Довго працював, поки вже на Кавказі перед одним з боїв не втік з документами і не перебіг би до червоних.
     Його перевіряли, проте відновили все і навіть звання і посаду в інтендантській службі. От він і приїхав.
    Побалакали, посиділи і розійшлися, правда він обіцяв сину посприяти по службі...
     Через 2 дні всіх кримських татар виселили.
     Чи інтендант не знав про це і чи попередив? Чи просто так під час війни майори розгулюють по Криму?
    Ні, звісно солдати, що прийшли виганяти, побачили мою матір та дядька, що були від козачки, запропонували їх комусь залишити з руських сусідів, а самим збиратись.
    Прабабка моя думала, що на смерть ведуть. і разом зі своїми 7 дітьми(дорослі сини служили в Червоній Армії) ще і цих двох забрала, на схотіла родину розбивати,як буде так і буде.
    От їх і посадили до теплушок і повезли до середньої азії в нелюдських умовах, мати те вже не пам'ятає.
    Першим же євреєм, якого врятував прадід, був врятований ним, ще у 1920-ті роки, господар фірми,  де прадід працював управляючим.
   Взнавши, що червоні комісари готують розправи над євреями-зазщяями, прадід допоміг тому перебратись до США(родичка далека тримала пароплавну компанію і була діду винна за хадж, що той зробив за неї, задля її порятунку).
    Проте є ще одна історія, вже про те, як мій дід врятував від НКВД після війни ще одного єврея, що теж служив перекладачем у таборі і рятував євреєв, записуючи їх українцями з окупованих територій, бо українців могли відпустити, коли приходили родичі...
   Все це відгукнулось набагато пізніше. вже у постсовкові часи середини 90-х. коли завдяки євреям, що взяли мене працювати до себе раставратором корпусів дерев'яних годинників, просто врятували мою велику  родину, бо 3 дітей було малих, давши заробити на прожиття....
   Так дії предків відгукнулись добром через покоління...
                                                                                                                    Черненко О.Є.

середу, 10 квітня 2013 р.

Січеслав (Дніпропетровськ).: У Дніпропетровську відкрилася виставка "Золота Скі...

Січеслав (Дніпропетровськ).: У Дніпропетровську відкрилася виставка "Золота Скі...

"ПРИСМАК ВОЛІ" роман Володимира Кільченського


 Вчора познайомився з неймовірною людиною, що живе, точніше часто буває, у нашому місті. Звуть його Володимир.
  Представився доволі цікаво : "Командир літака". 
   Та знайомство почалось не з цього. 
   Я стояв у обласній бібліотеці біля стенду з книгами і почув до себе звернення:"Цікавитесь українськими книжками?"
    Я розумію чому він звернувся, бо незвичний для наших місць вигляд - у кубанці, справив на нього враження і змусив зупинитись для розмови, хоча він вже виходив з будівлі. 
  Трохи побалакали і як нагороду за свою пропозицію поширити йнформацію про його твір, отримав  книжку з дарчим написом автора. 
Книга називалась "Присмак волі", про козацькі сподівання на волю та боротьбу за неї у далекому 17 сторіччі.

Роман «ПРИСМАК ВОЛІ

Володимир Кільченський. Роман "ПРИСМАК ВОЛІ". Роман "ВІТРИ СПОДІВАНЬ"

Володимир Кільченський ...


Володимир Кільченський. Роман "ПРИСМАК ВОЛІ". Роман ...

Витяги з книги


Анотація до книги · Витяги з книги · Ілюстрації до книги. Роман ...

Автобіографія


Головна сторінка · Автобіографія · Витоки козацтва; Роман ...

Зворотній зв'язок


Роман "Вітри сподівань". Витяги з книги · Зворотній зв'язок ...

Анотація до книги


АНОТАЦІЯ ДО КНИГИ «ПРИСМАК ВОЛІ». anotac ...



неділю, 7 квітня 2013 р.

Самарськмй Троїцький собор.

Козацька нація невмируща.


Спадкоємець опального гетьмана


Дніпропетровець Олександр Смакота знайшов вагомі докази того, що він є нащадком гетьмана Івана Виговського - писаря і соратника Богдана Хмельницького



Дніпропетровський краєзнавець Олександр Смакота вже давно і серйозно цікавиться не тільки історією України в цілому, але і свого роду зокрема. Проте лише кілька років тому йому вдалося відкрити завісу таємниці над тими дивовижними фактами, які довгий час були приховані від допитливого шукача історичної правди. Сьогодні Олександр впевнений: все в нашому житті відбувається не випадково і в свій час. Потрібно тільки вміти цього самого часу дочекатися.