Якось мій прадід в якого сини воювали хто під Севастополем, а хто під Ленінградом, а хто де інде, почув від сусідів, жили вони тоді в Бахчисараї. що його син знаходиться у концтаборі під Симферополем. Зібрав їжу, одяг та поїхав провідати сина. В концтаборі до нього вийшов незнайомий чоловік, що будучи наодинці, попросив вибачення за те, що назвався його сином.
Вони служили разом, той був майором а син простим водієм на санітарній машині, проте служили в одній інтендантскій частині. Те, що він назвався іменем Осман Чувадар(прізвище від предка гота, чувадар - так у них називали червону крашанку, яку потрібно було зберігати цілий рік, як оберіг родини, бо готи були православними, цікаво, що цей звичай зберігся у сербів, а наша лялька мотанка саме для зберігання цього яйця і робилась), врятувало його від розправи і за те, що офіцер і за те, що єврей.
Дід сказав. що зрозумів, що той хоче підтвердження для німців, що він його син.
Він пішов, підтвердивши на виході німцям все це.
16 жовтня 1944 року до них завітав цей майор у однострої з радісними вигуками:"Османчик. дорогий!Рятівник мій"
Розповів свої подальші пригоди.
Після того, як пішов прадід, німці запропонували йому роботу в штабі, бо він розумів німецьку, а який єврей не розуміє споріднену з ідишем мову?
Так у німецькому штабі почав працювати, начебто колабораціоніст, кримський татарин, а насправді єврей.
Довго працював, поки вже на Кавказі перед одним з боїв не втік з документами і не перебіг би до червоних.
Його перевіряли, проте відновили все і навіть звання і посаду в інтендантській службі. От він і приїхав.
Побалакали, посиділи і розійшлися, правда він обіцяв сину посприяти по службі...
Через 2 дні всіх кримських татар виселили.
Чи інтендант не знав про це і чи попередив? Чи просто так під час війни майори розгулюють по Криму?
Ні, звісно солдати, що прийшли виганяти, побачили мою матір та дядька, що були від козачки, запропонували їх комусь залишити з руських сусідів, а самим збиратись.
Прабабка моя думала, що на смерть ведуть. і разом зі своїми 7 дітьми(дорослі сини служили в Червоній Армії) ще і цих двох забрала, на схотіла родину розбивати,як буде так і буде.
От їх і посадили до теплушок і повезли до середньої азії в нелюдських умовах, мати те вже не пам'ятає.
Першим же євреєм, якого врятував прадід, був врятований ним, ще у 1920-ті роки, господар фірми, де прадід працював управляючим.
Взнавши, що червоні комісари готують розправи над євреями-зазщяями, прадід допоміг тому перебратись до США(родичка далека тримала пароплавну компанію і була діду винна за хадж, що той зробив за неї, задля її порятунку).
Проте є ще одна історія, вже про те, як мій дід врятував від НКВД після війни ще одного єврея, що теж служив перекладачем у таборі і рятував євреєв, записуючи їх українцями з окупованих територій, бо українців могли відпустити, коли приходили родичі...
Все це відгукнулось набагато пізніше. вже у постсовкові часи середини 90-х. коли завдяки євреям, що взяли мене працювати до себе раставратором корпусів дерев'яних годинників, просто врятували мою велику родину, бо 3 дітей було малих, давши заробити на прожиття....
Так дії предків відгукнулись добром через покоління...
Черненко О.Є.
Вони служили разом, той був майором а син простим водієм на санітарній машині, проте служили в одній інтендантскій частині. Те, що він назвався іменем Осман Чувадар(прізвище від предка гота, чувадар - так у них називали червону крашанку, яку потрібно було зберігати цілий рік, як оберіг родини, бо готи були православними, цікаво, що цей звичай зберігся у сербів, а наша лялька мотанка саме для зберігання цього яйця і робилась), врятувало його від розправи і за те, що офіцер і за те, що єврей.
Дід сказав. що зрозумів, що той хоче підтвердження для німців, що він його син.
Він пішов, підтвердивши на виході німцям все це.
16 жовтня 1944 року до них завітав цей майор у однострої з радісними вигуками:"Османчик. дорогий!Рятівник мій"
Розповів свої подальші пригоди.
Після того, як пішов прадід, німці запропонували йому роботу в штабі, бо він розумів німецьку, а який єврей не розуміє споріднену з ідишем мову?
Так у німецькому штабі почав працювати, начебто колабораціоніст, кримський татарин, а насправді єврей.
Довго працював, поки вже на Кавказі перед одним з боїв не втік з документами і не перебіг би до червоних.
Його перевіряли, проте відновили все і навіть звання і посаду в інтендантській службі. От він і приїхав.
Побалакали, посиділи і розійшлися, правда він обіцяв сину посприяти по службі...
Через 2 дні всіх кримських татар виселили.
Чи інтендант не знав про це і чи попередив? Чи просто так під час війни майори розгулюють по Криму?
Ні, звісно солдати, що прийшли виганяти, побачили мою матір та дядька, що були від козачки, запропонували їх комусь залишити з руських сусідів, а самим збиратись.
Прабабка моя думала, що на смерть ведуть. і разом зі своїми 7 дітьми(дорослі сини служили в Червоній Армії) ще і цих двох забрала, на схотіла родину розбивати,як буде так і буде.
От їх і посадили до теплушок і повезли до середньої азії в нелюдських умовах, мати те вже не пам'ятає.
Першим же євреєм, якого врятував прадід, був врятований ним, ще у 1920-ті роки, господар фірми, де прадід працював управляючим.
Взнавши, що червоні комісари готують розправи над євреями-зазщяями, прадід допоміг тому перебратись до США(родичка далека тримала пароплавну компанію і була діду винна за хадж, що той зробив за неї, задля її порятунку).
Проте є ще одна історія, вже про те, як мій дід врятував від НКВД після війни ще одного єврея, що теж служив перекладачем у таборі і рятував євреєв, записуючи їх українцями з окупованих територій, бо українців могли відпустити, коли приходили родичі...
Все це відгукнулось набагато пізніше. вже у постсовкові часи середини 90-х. коли завдяки євреям, що взяли мене працювати до себе раставратором корпусів дерев'яних годинників, просто врятували мою велику родину, бо 3 дітей було малих, давши заробити на прожиття....
Так дії предків відгукнулись добром через покоління...
Черненко О.Є.
Немає коментарів:
Дописати коментар