Щоб не говорили, а ті, небагаточисельні люди, що прийшли на це свято, були задоволені і ще деякий час після закінчення продовжували стояти і спілкуватись один з одним, обговорюючи те що відбувалось, а також плани на майбутнє, свої та друзів.
Та все по порядку.
Зібрались, як і було заявлено, близько шостої вечора на Фестивальній площі.
Поки люди підходили, можна було послухати співи творчих колективів: колективу ветеранів та колективу з Палацу дітей та юнацтва фолькльорно-обрядового ансамблю "Родослав".
Звісно, через підготовку до завтрашнього ЗНО, більшість дітей не змогли підійти, проте і тих, що прийшли, було достатньо для створення святкового настрою для оточуючих.
Ті, хто прийшов на свято, змогли ще подивитись і невеличку виставку вишиваних виробів зроблених народними майстрами.
Напередодні багато було запитань, люди не мали змоги придбати підходящу вишиванку, тут вони могли це зробити, при бажанні.
Та не це головне.
Саме атмосфери святковості додало ще і сонце, яке не дуже то і припекало, і Дніпро, з якого дув легенький вітерець.
Люди, що гуляли Набережною, були приємно вражені ходою, яку вони побачили.
Вперше в нашому місті люди змогли побачити в такій кількості розмаїття вишиванок, дітей в козацьких одностроях, та козаків.
Хоч людей було на заході не так і багато, день був робочий, проте і ніхто і не казав, що буде багато. Знаючи наше місто можна зібрати більше дуже рідко та і то привід, що спонукатиме людей до цього буде не святковий(так було в останні роки, нажаль)
Як повідомлялось, декілька партій та багато громадських організацій зібрались разом і створиши оргкомітет, зробили цей невеличкий захід.
Та продовжу.
Набережна, що в такий сонячний день не могла бути пустою, як і очікувалось, була заповнена людьми, що з подивом і радістю дивились на людей у вишиванках. В очах читалась і радість і щось ще...Жодного негативного погляду і близько не було.
Пройшовши Набережною, мимо цирку до Європейської площі, по Карла Маркса таки добрались до пам'ятника Тарасу Шевченку. Народ з цікавістю дивився на людей у вишиванках, що йшли та співали українських пісень.
Біля Шевченка продовжили свято, співи та вірші, що там звучали продовжували наповнювати оточуючий простір позитивною енергією і розповсюджувались на вкруги...Такого припливу лише добрих емоцій останні часи ще не було.
Далі за планом пройшли ще і дозасновника нашого міста, до козака Глоби. Хоч точного місце, де саме лежить він зараз вже ніхто не знає, проте біля пам'ятника, що йому поставлений у одноіменному парку наші козаки Старосамарської сотні Кодацької паланки Війська Запорозького Низового продемонстрували невеличкі прийоми володіння тогочасною зброєю. Також тут продовжились співи, а завершилось свято одночасним співом всіма присутніми Гімна України "Ще не вмери України ні слава, ні воля!"
На завершення, від імені оргкомітету, Віктор Рооманенко подякував кожному учаснику, що прийшов на свято, за те, що всім разом нам вдалось створити для себе таке свято.
тисни 
