ЯК РОЗВОДЯТЬ АМЕРИКАНЦІВ НА ГРОШІ

Форум як форум, аби не присутність, як спікера в ньому, одного з фігурантів гучних скандалів. в більшості корупційних схем і дерибанів в місті Дніпрі секретаря міськради, якого вигнали з політсили, що привела його в це крісло "Самопомочі" Мішалова...
Чому він навчить ту активну молодь, яка долучилась до цього форуму?
Як обдурювати тих, хтотобі довіряє? Чи як красти?
Як кажуть в одному з "Єралашів":"Не водись з поганцем, бо він навчить поганому".
Але ж хто ж слухає порад старших?
Як же розводять таки америкосів на бабло?
Дуже просто. Під дерибан запрягають і всовують їм декілька проектів, на які все одно будуть виділятись бюджетні гроші. Або наприклад такі, що узаконюють шкільні побори, і головне, що цим треба пишатись. До речі два з проектів запропонованих жодним чином не узгоджуються з діючим і недавно прийнятим законодавством в сфері освіти...
Але ж Мішалов плює на закони і молодь вчить тому самому?
Приклад оце дійство. Більш конкретний аналіз запропонованого "від активної молоді". а насправді від того ж Мішалова дивіться у відео.

ЯК КАВУН ФАЛЬШУЄ ІСТОРІЮ МІСТА

19.02.2016

История переименований нашего города: от Екатеринослава до… Днепра?

|««

««

1  ·  2  ·  3  ·  4  ·  5  ·  6  ·  7  ·  8  ·  9  ·  10

»»

»»|

Увеличить

                 

Похоже, Днепропетровску остался один шаг до превращения просто в Днепр. 15 февраля комитет Верховной Рады по государственному строительству, региональной политике и местному самоуправлению одобрил инициативу по переименованию Днепропетровска в Днепр в рамках исполнения пресловутого закона о декоммунизации. До официального утверждения названия «Днепр» остался только один шаг, который Рада намерена сделать в ближайшее время.

БИТВА ЗА ПЕРЕМОГУ НАД КОМУНІЗМОМ-РАШИЗМОМ

     Саме переіменування комуняцьких назв і є тою битвою, яку в першу чергу потрібно вигравати.
   Наше місто зупинилось в цьому питанні на рівні початку 90-тих років. В той час як в тій же нині рашистській Росії вже давно все переіменоване. то нам їх агентура починає нам чинити спротив. Саме вони визначились, що це головний напрямок. аби застовбити назавжди тут панування імперії гноблення і панування, задля відтворення тюрми народів, якою всі роки була Росія для всього світу, а для українців була першим рабовласником і вбивцею...
    Вони самі нам намітили кроки які маємо здійснити в першу чергу. Тож ідемо ними не зупиняючись

Лица надрукували свої враження від побаченого.

Сьогодні в дніпропетровському міськраді проходило засідання комісії з перейменування.

Преіменованіе - це складно, тому що складно досягти консенсусу. Коли ти живеш на вулиці імені Пупкіна і ніяк не можеш це виправити - це одне.А коли хтось хоче перейменувати Пупкіна в Іванова, інший - в Сидорова, а третій - у вулицю Примирення - це інше. Всі сваряться і кричать, намагаючись довести, що їхній варіант найправильніший.

На сьогоднішньому засіданні було не так багато людей: 25 членів комісії, десяток журналістів, з яких більшість пішло через 20 хвилин після початку, кілька громадських діячів та мешканців міста. 

Через малу кількість прийшли на засідання комісія вирішила голосувати більшістю присутніх.

Відразу ж на початку засідання декан істфаку ДНУ і член комісії Светленко Сергій Іванович попросив пресу висвітлювати події правильно.За його словами, більшість інформації про процес перейменування в ЗМІ неправдива. 

Він же в процесі давав історичні довідки та пояснення, чому потрібно для вулиць потрібно вибрати саме такі назви. 

Незважаючи на запевнення Светленко про те, що всі члени зійшлися на думці, і вироблені конкретні пропозиції, час від часу на засіданні починався ожілённий суперечка, крики і словестние перепалки.

Тому комісія вирішила голосувати по частинах. На сьогодні - 10 об'єктів, яким планують повернути старі назви і 35 тих, яким придумали нові. Всі знаходяться в центрі міста.

Комсомольському острову хочуть повернути назву Монастирський.Вулицю Гопнер зробити вітальню, Червону - Троїцькій, 22 партз'їзду - Вознесенської, Жовтневу - Соборній. Вулицю Жуковського перейменують на вулицю Василя Жуковського, Чекістів - в Переможне, Дем'яна Бєдного - в Успенську, а Куйбишева - в Гімназійний.

За повернення старих назв комісія голосує бадьоро і майже без суперечок, а от кожен новий топонім викликає хвилю обговорення. Масла у вогонь підливають і мешканці вулиць, які прийшли на засідання: прийшла на збори мешканка міста наполегливо істерії про те, що вона не хоче жити на проспекті Нігояна, а хоче - на Калініна.

«Ви себе послухайте: Нігояна! Людина, яка не має відношення до проспекту! Ми за законний спосіб. Порушено сім законів України, і це буде оскаржене. Не чекайте це питання вирішеним », - кричала вона. 

Знову голосують з перервами на історичні лекції. Хтось бере слово, і коротко, буквально хвилину (що дуже дивно тут) говорить про те, що треба не спиратися на особистості. 

Знову історичний екскурс і розповідь про те, як топоніміка впливає на масову свідомість народу. «Причина розколу України - відсутність аристократичним еліти», - говорить декан істфаку ДНУ, все аплодують.Не зрозуміло, їм дійсно подобаються ці відступи або вони просто хочуть швидше закінчити.

20 хвилинний історичний екскурс, присмачений роздумом про українській ідеї та релігії Сергія Светленко закінчується словами Сергія Карнози про те, що на засідання люди прийшли голосувати, а не слухати лекції. 

Знову голосують: Проспект ім. газети «Правда» перейменувати в просто проспект Правди - всі задоволені. Якась жінка починає говорити про узурпацію влади і вимагає референдум. Її запевняють, що внесуть це питання на голосування в міськраду. 

Бере слово мешканка Косіора, яка розповідає, що за результатами її опитування на 20 осіб більшість хоче нейтральні назви: «менше політики, нових і старих героїв». У відповідь Сергій Карноза розповідає, як за часів Партії Регіонів мешканці побили активістів за пропозицію перейменувати Косіора в Богдана Хмельницького. Знову суперечка.

Під кінець суперечки починають набридати, поетоу голосують швидко.

Карла Маркса на Дмитра Яворницького, Кірова на Олександра Поля, Петровського на Мазепи. Проспект Ілліча в Філіпа Орлика, Малиновського в Сірка. Деякі назви відправляють доопрацьовувати.

Ворошилова в академіка Єфремова, Дзержинського в академіка Вернадського, Цеткін в академіка Моссаковського. Члени комісії потихеньку збігають.

Під кінець назвают чотири варіанти нової назви міста. Без обговорення, без голосування, просто для інформації: Днепрослав, Січеслав, Дніпро і Днепровск.

Засідання закінчується. Наступне - в п'ятницю, о 15:00, в 724 кімнаті. А ми постараємося провести відео та текстовий стрім звідти.


ЗИ

    Нажаль декілька помилок в викладеному.
     Правди на Правду ніхто не голосував. І на Косіора били свободівців за те, що хотіли переіменувати не на Хмельницького а на Богдана Ступку.
   Мешканці прйшли не протестувати проти Нігояна. а доповіли, що на Нігояна переіменували з порушенням 7 законів і що вони не проти Нігояна особисто, а проти порушення законів і взагалі не заперечують проти переіменувань.А також повідомили що церква що там стоїть не є церквою бо не має на верхівці хреста. Отже це щось відмінне від церкви і навряд має відношення до католікоса Вірменії і його керування...
  Намагання сепаратистки Клави Крещук заперечити взагалі всілякі переіменування не дали результату, бо була послана на історичну батьківщину - на Урал, де і мала б відпрацьовувати гроші Путлера,
    А загалом, сперечались, хто з українських діячів більш достойний бути увічненим.
   Ніхто не почув, начебто, прохання Євгена Гєндіна про наіменування нейтральними назвами. Проте, хоч мова українська і має більше 250-тисяч сілв, проте навряд ці слова знає все населення міста, а більш ходові вже задіяні.
   На пропозицію назвати нейтральним словом якусь вулицю, вискакують інші супротивники, що заперечують це і вимагають назвати на честь якогось міфічного святого або князя...
   Всім не догодиш, але справа в тому, що всі і журналісти також не зрозуміли. що всього лише це все пропозиції і не більше, Проте ці пропозиції науково обгрунтовані і викладеній концептуальній формі , що закладає основу містобудівної традиції. що має бути нарешті закладена в державницькому і українському варіанті, а не через панування імперій...

   Хоч окремі члени комісії і звертались до журналіств за упереджене і неправдиве висвітлення роботи комісії. проте є ще деякі побажання.
   Ще треба звернутись було до ЗМІ. щоб не перекладали назву з української на російську, як це зробили в газеті Ліца!!!

   Ми проголосували аби винести від комісії лише чотири назви : Дніпрослав. Січеслав. Дніпрою, Дніпровськ, а не так як показано на фото нижче

Про звсідання комісії дивіться відео тут

Дивіться відео тут

11



СПИСОК ДОПОВІДАЧА ПРОФЕСОРА СЕРГІЯ СВІТЛЕНКА

СПИСКИ ГОЛОВИ КОМІСІЇ ШЕБАНОВА ВАДИМА
Що цікаво, він вніс окрім проголосованих чотирьох назв міста свою "Дніпропетровськ", яку і закон і секція істориків і мовознавців визнала неприйнятною до вжитку. як і імперську назву Єкатеринослав, що начебто пішла від святої Катерини. проте насправді є похідною на славу імператриці Російської імперії Катерини 2 . Як він не дописав ще цю назву , і на тому дякуємо...

Найбільш нормальний список, що фіксує проголосоване є список поданий нижче в газеті "Ліца"

Списки опубликовал на своей странице в Facebook журналист Андрей Богатырёв.
«Первые два фото — принятое сегодня (26 июня — ред.), остальные три — планируемое в центре», — добавил он.

РОМАНЕНКО І Ко ЗРАДИЛИ ВЛАСНІЙ НАЗВІ

   Нагадаю, що декілька місяців тому ця команда ще звалась Майдан-Січеслав зараз вже зветься геть інакше і суть проблеми в тому, що вони просто продались.
Хоча кругом кажуть що за назву Січеслав стоять горою, насправді вже відстоюють і узаконили що вони за Дніпро і всі свої дописи на сайті, що так зветься вже підписуються лише так ГО «Майдан Січеслав-Дніпро»
http://msdnipro.com/nashi-statti/nove-koriguvannya-genplanu-ne-peredbachaye-zon-vidpochinku-na-pravomu-berezi-dnipra.html

НАШЕ МІСТО СІЧЕСЛАВ!

Сьогодні натикнувся на одну інформацію про переіменування нашого міста червоними комісарами.

Виявляється переіменовування міста в Січеслав піднімалось не лише в часи УНР, коли воно так було назване і про це є документальні свідчення, а і в часи більшовицької окупації москалів воно теж пропонувалось як назва міста в 1921 році!!!

Секреты истории: Днепропетровск хотели назвать в честь Ленина и Металлистом 

Екатеринослав хотели переименовать в честь казаков, Красной Армии и немецких шахтеров

Бурные дни революции и Гражданской войны остались позади, и большевики озаботилась сменой названий предприятий и городов, чьи имена все еще напоминали о ненавистных новой власти царских временах. Впервые предложение о смене названия Екатеринослав прозвучало в 1921 году.

Как рассказала "Сегодня" завотделом истории Украины 1917—1945 гг. Днепропетровского национального исторического музея Людмила Маркова, редактор журнала "Вир революції" Валериан Полищук на страницах своего издания подал идею назвать город Сичеславом, тем самым отдав дань казацкому прошлому нашего края. "Но эта идея не нашла поддержки властей, и пару лет этот вопрос не поднимался", — добавила историк.

Но уже в 1923 году Президиум Екатеринославского горсовета принял постановление об организации конкурса по переименованию города. Было даже создано жюри, отбиравшее лучшие варианты, в состав которого, в частности, входил историк Дмитрий Яворницкий. "Все закончилось лишь несколькими заседаниями конкурсной комиссии. А вновь вопрос о переименовании руководство губернии подняло только 12 января 1924 года. На восьмом губернском съезде советов было принято постановление о переименовании города в Красноднепровск", — рассказала Людмила Маркова. Тогда это дело вылилось в курьез общесоюзного масштаба.

"Был определенный порядок, связанный с переименованием: сразу решение принималось на местном уровне, потом это должно было утверждаться центральной административной комиссией, после этого — Центральным исполнительным комитетом, и после — Всесоюзным комитетом. Название Красноднепровск было принято лишь на местном уровне, но большинство руководителей губернских организаций восприняли это постановление как уже решенное дело и стали в официальных документах называть город по-новому. При этом официально такого города не существовало, и возникла страшная неразбериха на почтовых отделениях и телеграфах. Это длилось месяц, когда, наконец, 17 февраля руководство губисполкома через местную прессу запретило использовать новое название до окончательного утверждения в верхах. Но это имя так и не приняли", — рассказал нам научный сотрудник ДНИМ Дмитрий Романчук.

Каких только названий не придумывали в 1924 году отдельные горожане и целые коллективы предприятий! С их легкой руки наш город имел шанс именоваться: Краснославом, Пролетариславом, Красно-Петровском, Металлистом и даже Краснорурском — в знак солидарности с немецкими шахтерами Рурского региона. Не отставали от горячки поиска нового имени и местные блюстители юстиции.

"После смерти Ленина 26 января 1924 года на траурном собрании сотрудников губсуда, губпрокатуры и всех народных судов было выдвинуто предложение назвать Екатеринослав Ленинславом. Но от высших органов власти поступила инструкция, согласно которой именем Ленина можно было называть только те населенные пункты, которые были связаны с его жизнью и революционной деятельностью. А так как наш город не относился к таким, эта идея была уничтожена на корню", — рассказал Дмитрий Романчук.

В ПЕРВОНАЧАЛЬНОМ ВАРИАНТЕ ГОРОД НАЗЫВАЛСЯ ДНЕПРО-ПЕТРОВСКИЙ

Революционер Петровский. Фото: ru.wikipedia.org

Через два года после казусной истории с Красноднепровском местные власти вновь решились поднять вопрос о переименовании Екатеринослава. Глава окружного Екатеринославского исполкома Иван Гаврилов обосновал это тем, что переименование в границах округа обойдется дешевле, чем в масштабах губернии (Екатеринославская губерния была упразднена в 1925 году. — Авт.).

"На третьем окружном съезде советов в мае 1926 года было предложено город назвать в честь Григория Ивановича Петровского, который начал свою революционную деятельность в нашем городе. Он работал на Брянском заводе, где возглавил комитет РСДРП. В 1913—1914 годах он был депутатом Государственной думы от курии екатеринославских рабочих. А на 1926 год он уже был, как его тогда называли, всеукраинским старостой — по сути, он возглавлял правительство Украины", — рассказал Дмитрий Романчук. Любопытно, что, по словам Людмилы Марковой, сам Петровский присутствовал на этом съезде и с радостью согласился принять такую честь.

После съезда ходатайство о переименовании было отправлено в высшие органы, и уже 20 июня 1926 года Центральный исполнительный комитет СССР утвердил новое название. Правда, первое время город назывался немного иначе, чем сейчас, — Днепро-Петровский. Но позже было решено, что подобное написание не очень удобное, и его трансформировали в современную форму "Днепропетровск".

СІЧЕСЛАВСЬКІ ХРОНІКИ 3 "МОРДОР" ТА СВІТЛІ СИЛИ

ЯК ФАЛЬШУЄТЬСЯ ІСТОРІЯ

НА САЙТІ, ЩО ПІД ВИГЛЯДОМ ПРАВДИ ПРО МІСТО СІЧЕСЛАВ ПОДАВ БРЕХНЮ СПРОБУЙТЕ ПРОЙТИСЬ ЗА ПОСИЛАННЯМИ ВНИЗУ. Про назву Січеслав є багато інформації з історичного музею імені Яворницького, але тут жодного посилання на істориків цього музею немає.

Тетяна Цимлякова повідомляє наступне про звільнення міста в 1919 році

«Ті події газетою «Республіканець» були названі «днем перемоги», а самі війська, які відновлювали владу Директорії, – геройськими. Журналісти місцевих газет тоді писали: великий символ у тому, що Катеринослав, серце козацької землі, визволив саме полк під назвою «січових стрільців», і громадськість підтримала пропозицію про перейменування міста на Січеслав. Але ми знаємо, що ця назва не стала офіційною, а була поширена тільки в колах української громадськості. Вперше про події тих років було розказано в експозиції 5-го залу нашого музею в 1997 році, коли вже про це стало можна говорити. Саме тоді ми, музейні співробітники, разом з університетськими колегами почали досліджувати цю тему», – розповідає науковий співробітник музею.


А тепер подивіться на сайті що скопійований внизу

Історія назв Дніпропетровська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дніпропетровськ — місто в Україні, адміністративний центр Дніпропетровської області. Власне, однією з найбільш суперечливих сторінок цього міста є історичні назви головних поселень на його території й історія їх перейменуваннь.

До 1784 року

За середньовіччя на території міста існувало декілька значних міст:

• Пересічень - 9-13 сторіччя, столиця руського племені уличей, слугував торговим центром - одним з головних перевозів через Дніпро у степах (південніше Дніпрових порогів існувавКрарійський перевіз)
• Монастирськ - монастирське місто-замок 10-13 сторіччя за християнської доби Київської Русі[2]) - християнський центр, що пов'язував християнську метрополію України - Візантію з новим місіонерським центром - Києвом; Грецький монастир на Монастирському острові з містечком на протилежному березі у сучасних Каміннях

Поселення на території сучасного Дніпропетровська до заснування Катеринослава

До 1787 року на території сучасного міста і околиць відомо декілька поселень і міст, які виникли у козацьку добу:

• 1500 (або 1524) — торгівельний центр бродників й згодом запорозьких козаків місто Самар (Самарь, Самара) — у пониззі р. Самари. Занепало у 1688 р.
• 1564 — відомі козацькі курені у Таромському, з 1704 — слобода;
• 1596 — відомий перевіз Кам'янка через Дніпро;
• 1600 — відомі Богородицькі хутори (тепер — м. Підгороднє)
• 1635 — поляки заснували фортецю Кодак, поряд виникло містечко — центр Кодацької паланкиЗапоріжжя. Фортецю було зрито за умовами Прутського трактату 1711 р. Слобода відновилася близько 1734-35 рр. (Старий Кодак).
• 1648 — відомий хутір Обуха (теперішня Обухівка (Кіровське));
• 1650 (або 1660) — відомий Новий Кайдак (центр паланки, а в 1784 — 1797 рр. частково виконував функції губерського міста під назвою Катеринослав-ІІ);
• 1688 — поряд з козацьким містом Самар (центр запорізької паланки) московським урядом засновано Богородицьку фортецю і посад — Новобогородицьк — першу російську колонію на запорізьких землях. Козацьке населення м. Самар розійшлося сусідніми селами. Проіснувало до 1793 р., коли його залишки були переведені до сучасного Новомосковська (Новоселиці)
• 1740-ві (або 1770-ті) — біля першого порогу засновано поселення лоцманів — Лоцманська Кам'янка;
• 1743 — 1795 — існувала слобода Половиця. Зникла внаслідок розбудови на її вулицях Катеринослава, який було засновано 1787 р. у ній а також на горі над Половицею. Тепер — центр м. Дніпропетровська.
• 1744 — засновано Мануйлівку (в подальшому — також Поповка);
• 1760 — ті — відомий хутір Чаплі;
• 1770 — засновано Сухачовку;
• 1775 — засновано Діївку;
• 1776 — засновано Одинківку;
• 1784 — відома Мандриківка;

В 1775 році, після чергової переможної війни з Османською імперією, запорізьке козацтво за непотрібністю було ліквідовано, а землі Запоріжжя увійшли у склад Азовської губернії. Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Таким центром повинен був стати Катеринослав, заснований 1776 року на річці Кільчень.

Новий Кодак

За свідченнями історика XIX ст. Ф.°Макаревського, у 1645 р. в містечку Новий Кодак стараннями місцевих мешканців було побудовано дерев'яну церкву св. Миколи. Цю дату можна вважати початком міста Дніпроптеровська. Наприкінці XVII ст. — початку XVIII ст. Новий Кодак почали заселяти сімейні козаки. У 1704 р. біля Нового Кодаку з'явилося нове поселення — Таромське, а пізніше Сухачівка, Половиця, Діївка. В середині XVIII ст. Новий Кодак був велелюдним містом, центром Кодацької паланки Підпільненської Січі. За переписом 1754 р. в ньому проживало близько 4000 мешканців. В Новому Кодаку тричі на рік відбувалися ярмарки, діяло десятки ремісничих майстерень. У 1760-х роках в містечку з'явився стаціонарний ринок.

Усталений уклад запорозького міста Новий Кодак міняється після ліквідації Підпільницької Січі у 1775 р. Паланкова старшина ліквідується, замість неї в Новому Кодаку з'являється воєвода та городничий. У 1776 році Новий Кодак перетворюється на місце перебування адміністрації Саксаганського повіту Новоросійської губернії Російської імперії. Більше 10 років (з 1776 р. до 1789 р.) Новий Кодак виконував функції повітового центру Саксаганського (з 1783 р. — Новокодацького) повіту. Тут також була резиденція Слов'янського і Херсонського духовного правління. В останньому десятиріччі XVIII ст. органічний розвиток міста Новий Кодак був штучно перерваний діями російської влади. В середині 1780-х років російська імператриця Катерина ІІ звеліла почати будівництво Катеринослава на правому березі Дніпра біля Кодаку. В описі Катеринославського намісництва за 1784 р. вказувалося, що Катеринослав засновується з містечка Новий Кодак. З появою Катеринослава починається імперський етап розвитку Дніпропетровська. За інерцією з 1785 р. по 1791 р. в Новому Кодаку розміщувалася адміністрація міста Катеринослава і повіту, а сам Новий Кодак в церковних і світських документах називався Катеринославом.

Протягом першої половини 1790-х років адміністрація Катеринослава поступово виїхала з Нового Кодаку на нове місце (в район Половиці). У липні 1795 р. «сєлєніє» Новий Кодак (у 1793 р. мав близько 2000 мешканців) було приєднано до «міста» Катеринослава (у 1793 р. мав біля 800 душ населення). Подібне було зроблено і з новокодацькими ярмарками. У серпні того ж року кодацьку поліцію було підпорядковано катеринославській, а казенним селянам запропоновано записатись в купці чи міщани. З 355 дворів Новий Кодак залишила 121 родина. У 1796 році був відкритий наплавний міст біля Катеринослава, який звів нанівець значення Новокодацького перевозу.

1784-1918 роки

Катеринослав

Офіційна історія Катеринослава розпочалась у 1776 році, коли було затверджено план будівництва міста на річці Кільчень при її впадінні у ріку Самара. Цей Катеринослав опісля називався Першим (Катеринослав І), Лівобережним, Кільченським. Але незабаром з'ясувалося, що місце для губернського центру було обрано досить невдало: під час весняних і осінніх повеней все заливалося водою, що призводило до спалахів епідемій, а найголовніше — місто було далеко від судноплавного до початку порогів Дніпра.

Дніпропетровськ (Катеринослав) на мапі Шуберта, приблизно 1888 рік

Це призвело до того, що наказом Катерини II від 22 січня 1784 р. Катеринослав перенесли на правий берег Дніпра на підвищену місцевість слободиПоловиця.

Катеринослав 1 в свою чергу було перейменовано наНовомосковськ.

Російська імператриця Катерина II мріяла збудувати «Південну Пальміру» — столицю Російської імперії, порівнюючи Санкт-Петербург — «Північна Пальміра». Планувалось побудувати вищий (132 м) за папський собор Петра і Павла в Римі (Ватикан). (Але — величезним планам не було дано збутися; вони були забуті коли Катерина ІІ померла). Урочисте заснування імператрицею собору відбулося 9 травня 1787 р. Будівельники встигли закласти величезний фундамент (нині — Жовтнева площа Дніпропетровська). Це ще одна дата заснування міста: 1887 р. городяни святкували 100-річчя міста.

Деякий час між двома Катеринославами частина губернських установ була розташована у старовинному Новому Кодаку.

1789 р. було засновано німецькі колонії по Самарі — Кронгартен (нині — східна частина м.Підгороднє), Йозефсталь (нині — Самарівка), Фішерсдорф (нині Рибальське — частина Ігрені). У гирлі Сури було засноване колонію Ямбург. 1794 р. було засновано перше промислове підприємство — суконну фабрику (біля теперішнього вокзалу). 1796 р. було засновано с. Краснопілля.

Новоросійськ

У 1796–1802 за бажанням імператора Павла І місто носило назву Новоросійськ, проте після отримання імператорського трону Олексанром І, онуком Катерини II у 1801 році місту була повернена стара назва.

1918-1926 роки

Січеслав

Ця назва пропонувалася у 1918 році Центральною Радою, проте через її усунення не була реалізована. В часи української революції 1917-1921 років цю назву використовували про-національні українські сили, та представники української інтелігенції. На сьогоднішній день ця назва є найбільш поширеною серед українських націоналістів, в тому числі й жителів самого Дніпропетровська, та деяких про-українських сил. Зокрема, у вересні 2011 року у Верховній Раді вже пропонувалося перейменувати місто в Січеслав[4]. Назву "Січеслав" використовують багато видань та громадських організацій на Дніпропетровщині, зокрема створена під час Євромайдану громадська організація "Майдан Січеслав"[5].

Краснодніпровськ

Одна з альтернативних назв Катеринослава, запропонована місцевим радянським урядом у 1924 році, проте така назва не знайшла підтримки у радянської влади в Москві. У цей час також обговорюються варіанти назв "Ленінослав", "Металіст" та "Краснорурськ".

від 1926 року

Григорій Іванович Петровський

Дніпропетровськ

20 липня 1926 року Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ[6] (на честь діяча комуністичної партії місцевого походженняГ.І.Петровського). Поступово, у другій половині ХХ ст. таку довгу і не дуже зручну назву витісняє "народна" назва - "Дніпро" (рус. "Днепр"), зараз практично все[Джерело?] населення міста називає його саме так.

Примітки

1. ↑ У 1776-1784 роках існував 1-ий Катеринослав(-Кільченський))
2. ↑ Михаил Шатров (Михаил Штейн); «Город на трёх холмах»; 10 сторінка; Издательство «Промінь»; Днепропетровск; 1969 рік; 7-3-3/70-69М
3. ↑ У 1776-1784 роках існував 1-ий Катеринослав(-Кільченський))
4. ↑http://tsn.ua/ukrayina/v-ukrayini-hochut-pereymenuvati-25-mist-v-tomu-chisli-dnipropetrovsk-i-kirovograd.html
5. ↑http://diyaty.org/detailinfo/2647
6. ↑Постановление Президиума ЦИК СССР от 20 июля 1926 года «О переименовании гор. Екатеринослава в „Днепроетровск“, ст. Екатеринослав в ст. „Днепропетровск“ и Екатерининской ж. д. в „Днепропетровскую“ ж. д.»

Категорія