75 років розстрілу у Сандармоху відзначать у Січеславі

3 листопада в місті Січеславі планується відзначити роковини трагедії Сандармоху. Більш детальна інформація пізніше, поки про трагедію і всеукраїнську акцію... Сандармох - 75 років розстрілу Спеціальний проект Радіо Свобода, приурочений 75-м роковинам розстрілу «соловецького етапу» в урочищі Сандармох у Карелії. Ми публікуємо списки українських жертв «Сандармоху» і просимо усіх небайдужих долучитися до цього проекту. Ідея позначити 2012 рік
як рік пам’яті жертв «Сандармоху» належить Оксані Забужко. Вона висловила цю думку в ефірі «Вашої свободи» Якщо Ви знайдете серед імен жертв своїх рідних, якщо Ви знаєте щось про когось із них, якщо Ви просто хочете висловити своє ставлення – надсилайте на електронну адресу shtogrini@rferl.org свої повідомлення з позначкою «Сандармох». Можете й телефонувати за номером: 044 492 84 39 http://www.radiosvoboda.org/section/sandarmoh/2142.html

Сандармох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сандармох
Український козацький хрест в урочищі «Сандармох»
Країна:	Російська Федерація
Місце розташування:	Карелія, Медвежогорський район
Географічні координати:	62°51′41″ пн. ш. 34°43′42″ сх. д. (G)Координати: 62°51′41″ пн. ш. 34°43′42″ сх. д. (G)
Тип будівлі:	меморіальне кладовище, пам'ятники з написами

Сандармох(рідше —Сандормох) — лісове урочище в Медвежогорському районі Карелії, за 19 км від м. Повенець, де на площі 10гектарів у 1930-х роках розстріляно і поховано понад 9500 осіб 58 національностей. Переважно це були спецпоселенці і в'язні зБіломорсько-Балтійського каналуі Соловецькихтаборів, а також жителі навколишніх сіл. Усього на цій території виявлено 236 розстрільних ям. Розстріли проводилися таємно. Віднайдено поховання жертв репресій у липні 1997 р.^[1]

Зміст   [сховати]  1 Соловецький етап 2 Пам'ять 3 Розстріляні українці 4 Інші відомі жертви 5 Див. також 6 Примітки 7 Література 8 Посилання

[ред.]Соловецький етап

Встановлено, що Сандармох є місцем масового розстрілу 1111 в'язнів соловецького етапу 1937 року. Серед них — видатні майстри культури, вчені, державні діячі, священнослужителі з багатьох республік СРСР.

Восени 1937 р. соловецький етап вивезли з островів, відтак його слід губився. Багато років існувало припущення, що людей втопили в Білому морі. Однак у 1995 р. зусиллями директора Санкт-Петербурзького науково-дослідного центру «Меморіал» Веніаміна Іофе в архівах Регіонального управління ФСБ в Архангельську було знайдено оригінальні документи, зокрема — розстрільні списки. Виконавцем злочину був капітан держбезпекиМихайло Матвєєв, заступник начальника АГУ УНКВД Ленінградської області. Іноді йому асистував помічник коменданта УНКВД Георгій Алафер.

Розстріли «соловчан» тривали протягом 27 жовтня, 1—4 листопада 1937 р. Загалом ув'язнених було 1116: п'ять вироків не виконано, бо один в'язень помер, а чотирьох етаповано в інші місця.

2 липня 1997 р. спільна експедиція Карельського і Петербурзького «Меморіалів», у складі якої були, зокрема, Юрій Дмитрієв (Петрозаводськ), Ірина Фліге та Веніамін Іофе, виявила місце злочину сталіністів.

[ред.]Пам'ять

27 жовтня 1997 р. з нагоди 60-х роковин злочину сталіністів тут уперше провели Дні пам'яті, організовані Міжнародним і Петербурзьким«Меморіалом». У них брала участь невелика делегація з України, у складі якої були Євген Сверстюк, Іван Драч, Лариса та Тетяна Крушельницькі. Вони встановили в меморіальному місці й освятили дерев'яний український хрест роботи скульптора Миколи Малишка та привезли світлини урочистостей.

У 1998 р. відкрито меморіальне кладовище «Сандармох», встановлено гранітний пам'ятник з написом — рос. «Люди, не убивайте друг друга!».

З 1997 р. щороку, 5—7 серпня, в час початку Великого терору 1937—1938 років, у лісі біля меморіальних знаків відбуваються православна та католицька панахиди, мітинги громадськості. У них беруть участь і представники України. Серед перших відвідали Сандармох кияни Шевченко Сергій Володимирович, Овсієнко Василь Васильович, Кіпіані Вахтанг Теймуразович, Гривачевський Борис Євгенович та інші творчі особистості, які розповіли про соловецьку трагедію в пресі й книжках «Українські Соловки», «Архіпелаг особливого призначення», «Світло людей», «Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті».

2004 року карельське товариство українців "Калина" спорудило гранітний козацький хрест «Убієнним синам України».^[2]

[ред.]Розстріляні українці

Докладніше: Список Сандармоху

• Атаманюк-Яблуненко Василь (1897), письменник-журналіст;
• Бадан-Яворенко Олександр Іванович (1894), професор історії;
• Барбар Аркадій (1879), директор Департаменту охорони здоров'я часівДиректорії;
• Бойко Іван Іванович (1892), український вчений-агроном;
• Вінницький Тарас (1890), колишній повітовий комісар Української Галицької Армії;
• Волох Омелян (1902), полковник армії УНР, в 1933 р. — голова Українського бюро ВУЦВК Спілки шоферів;
• Вороний Марко (1904), літератор-журналіст;
• Вольф Михайло (1890), священик Римо-католицької церкви;
• Грушевський Сергій, український історик, брат Президента УНР Михайла Грушевського;
• Дятлів Петро (1883), професор, колишній член ЦК УСДРП;
• Епік Григорій (1901), письменник;
• Зеров Микола (1890), професор літератури, письменник;
• Ірчан Мирослав (1896), колишній хорунжий УГА, член Компартій Канади та Західної України, письменник-драматург;
• Косар-Заячківський Мирон (1897), член Політбюро ЦК КП(б)У;
• Крушельницька Володимира Антонівна (1903), донька А. В. Крушельницього;
• Крушельницький Антін (1878), колишній міністр освіти УНР, письменник;
• Крушельницький Богдан Антонович (1906), син А. В. Крушельницького;
• Крушельницький Остап Антонович (1913), син А. В. Крушельницького;
• Куліш Микола (1892), письменник-драматург;
• Курбас Лесь (1887), режисер, творець модерного українського театру;
• Мандель Мойсей (1893), завідувач іноземною редакцією видань КП(б)У;
• Озерський Юрій (1896), голова українського Держвидаву;
• Олійник Василь (1900), секретар голови РНК УРСР Любченка;
• Панів Андрій, український письменник та журналіст;
• Підмогильний Валер'ян (1901), письменник, літературний перекладач;
• Полоз Михайло (1891), нарком фінансів УРСР;
• Решал Арон (1904), директор Всеукраїнського курортного тресту;
• Рудницький Степан Львович (1877) — український географ і картограф, академік НАНУ, основоположник української політичної та військової географії.
• Сіяк Іван (1887), колишній заступник голови Директорії Бесарабії;
• Хижняк Михайло Федорович (1893) — старшина армії УНР
• Цяпка Іван (1887), четар УСС, сотник УГА;
• Чехівський Володимир (1876), професор історії, діяч УАПЦ.
• Яворський Олексій Климентійович (1892)  — поручник Армії УГА і УНР, педагог, науковий співробітник Всеукраїнської бібліотеки при ВУАН.

[ред.]Інші відомі жертви

• Бобрищев-Пушкін Олександр, відомий до революції адвокат, захисник Менахема Бейліса та Пурішкевича;
• Дурново Микола, московський літературознавець;
• Кузебай Герд, засновник удмуртської літератури;
• Станеско Гого, голова московського циганського табору;

А також білоруський міністр Флегонт Волинець, татарський громадський діяч Ізмаїл Фірдевс, грузинські князі Ніколай Ерістов та Яссе Андронников, католицький адміністратор Грузії Шио Батмалашвілі, професор історіїВКП(б) єврей Пінхус Ґлузман, черкеський письменник князь Холід Абуков, корейський діяч Тай До, православні єпископи Алексій (воронезький), Даміан (курський), Ніколай (тамбовський), Петро (самарський), лідер баптистів СССР Василь Колесников, представник Ватикану, отець Петер Вейґель тощо.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D1%E0%ED%E4%E0%F0%EC%EE%F5