Бій у Катеринославі, 1917 рік

Реферат


з Історії Збройних сил України

на тему : “Бій у Катеринославі”(1917р.)
студента 33-ю взводу

а



                                  Київ 1996


Бонюка Олексія Петровича

   Наприкінці грудня 1917 року в Україні склалась вкрай напружена політична ситуація. Рада та Раднарком в свою чергу конфліктували між собою . Раднарком не міг впоратись з ситуацією . Тривала ворожнеча в керівництві Центральної Ради, а Центральна дійти згоди із більшовиками Харкова, а харківські більшовики не хотіли визнавати самостійність київських більшовиків.
   Тривала боротьба Раднаркому з Донським урядом та білогвардійцями, ситуація на німецькому фронті була нестабільною в тилу панував розлад та анархія.

   За таких київські та радянські діячі перебували у розгубленості, оскільки ані перші за таких  обставин неможливо було вирішити кожну проблему окремо ,  ані другі не наважувались брати на себе вирішення усіх проблем . За вирішення цих проблем взявся Раднарком , згідно з особистим наказом а тому українськими посібниками, Ленін мав на увазі Центральну Раду .
     Але завдання це було не з Леніна була призначена особа , яка б керувала бойовими діями проти донців , білогвардійців та “їх посібників “.
    Оскільки Харківські більшовики не підтримували відкриту агресію и В.Антонова-Овсієнко вгадати було неважко - Харків та Катеринослав .
 Але не зважаючи на це радянські війська поступово почали переходити до бойових дій .
   Яскравим прикладом можуть слугувати збройні сутички на станціях Лозовій та Синельниково .
   Катеринослав з великою кількістю місцевої червоної гвардії в будь- який момент готовий був повстати .  
   Збройна сутичка у Катеринославі , на відміну від попередніх ,, служила початком війни Раднаркому з Центральною Радою . Адже попередні сутички можна було пояснити необхідністю боротьби з білогвардійцями Корнілова та Донським урядом генерала Каледіна але боротьба з владою Катеринослава та більшовицьким ревкомом було неприхованою агресією .
    Навіть Антонов -Овсієнко в своїх записках наводить наказ за яким загону Єгорова доручалось підняття в Катеринославі повстання та захоплення міста .
   На той час в Катеринославі нараховувалось близько 1500 багнетів військ, який був єдиною місцевою військовою українською формацією.
 За спогадами Антонова -Овсієнко там знаходилось 5000 червоногвардійців , полк імені Пилипа Орлика , що тяжів до останніх , нейтральна артилерія та 1500 гайдамаків .
   Як згадував генерал М.Омельянович-Павленко , вже восени 1917 року в Катеринославі був утворений гайдамацький курінь. більш реальною виглядає інформація про наявність в місті трьох українських угрупувань:
    Катеринославського куреня “вільного козацтва”, Сердюцького полку імені П.Орлика та зукраїнізованого 134-го Феодосійського .
   Що ж становили ці військові підрозділи : гайдамацький курінь був укомплектований переважно з добровольців і справляв дуже добре враження військовим формуванням на яке спирались місцеві представники Центральної Ради  .  Звичайно до нього вступила студентська та гімназична молодь , яка не мала військової підготовки(червоні шлики)
    Цей курінь знаходився під командуванням майбутнього захисника Карпатської України тоді старшини , а потім штабс -капітана Сергія Єфремова . Йому допомагав теж старшина і його брат Олександр Єфремов та комісар Центральної Ради інженер Іван Труба .
   Другим був 134-й Феодосівський полк .
   Радянські комісари у своїх спогадах писали, що цей полк під впливом агітації офіцерів схилявся до підтримки української влади .
    Разом з гайдамацьким куренем Феодосійський полк нараховував близько 1500 багнетів , але навіть за такої чисельності враховуючи непідготовленість студентів навряд чи він був серйозною перепоною для більшовиків у Петреграді,  більшовики значно посилили вплив у цьому полку .
   На чолі Третім підрозділом , що мав відношення до військ Центральної Ради , як зазначалось був сердюцький полк імені Пилипа Орлика . Цей полк прибув з півночі . Цей полк був створений влітку 1917 року з вояків -українців 60-ої дивізії на Північному фронті . Переважали в полку українські кадри 240-го російського полку , а очолював його підполковник Липовець . Після Жовтневого переворот у військової ради став українець - більшовик , який поступово почав демобілізовувати кращі кадри . За таких обставин полк залишила значна кількість старшини . Підполковник Липовець втратив вплив на вояків полку , оскільки ті робили на нього замах . Незабаром майже повністю збільшовичений полк виїхав до Катеринослава . Хоча він складався з українців , але більшовицькі погляди переважали за інтересидержавницькі. серйозної військової сили .
   Гармаші ж підтримували війська ЦР .
   Уже Сила полку сягала майже 1000 багнетів . Не зважаючи на те, що і самі більшовики висловлювали побоювання щодо прихильності даного полку , але врешті під час вуличних боїв він виступив на боці більшовиків.
    Крім того в місті знаходились 228-й та 271-й запасні полки , запасний гарматний дивізіон та запасний уланський ескадрон.
    Піхотні підрозділи оголосили підтримку більшовиків , але були роззброєні і не становили загрози, під час боїв деяка частина солдатів знову була озброєна більшовиками та брала участь в подіях на їхньому боці.
   Досить чисельною була червона гвардія Катеринослава . Однак справжня її чисельність була набагато меншою ніж писав Антонов -Овсієнко . Загалом чисельність червоної гвардії доходила до 2000 багнетів , які отримали 10000 гвинтівок , 10 мільйонів патронів , десять кулеметів та кількасот наганів за допомогою Леніна .З такими силами можна було виступати проти військ ЦР .
    Розташована біля монастирського лісу артилерія почала  обстріл Брянського заводу 
   Незабаром було знайдено і привід до повстання . Ним став броньовик , який 24 грудня гайдамаки привезли з Олександрівська і кілька разів прїхали на ньому по проспекту.     Споївши охорону броньовика вином , більшовики вивезли його на подвір”я Брянського заводу . На ранок 26 грудня представники української влади прибули на завод з умовою повернути броньовик до 14-00 . Звичайно, що червоногвардійці броньовик не повернули , а тому 28 грудня у Катеринославі було розпочато вуличні бої.
  . Украйнські підрозділи міцно закріпились на околиці міста , де знаходились їхні казарми і вжили заходи для розміщення посилених загонів на станції та на вокзалі Катеринослава. Крім того, в центрі міста , на пошті були зібрані потужні сили для штурму Ради робітничих та солдатських депутатів, де знаходився Ревком з великим червоногвардійським загоном.   Поруч із Озерним базаром розташовувалися резерви військ ЦР.
    Полк ім. Орлика , що перебував у казармах , оголосив про свій нейтралітет.
    Про це оголосили і міліційні підрозділи, крім того вони всіма засобами стримували  228-й та 271-й запасні полки.
    Головні сили червоногвардійців дислокувались на Брянському заводі.
   З розробленим планом більшовики створили кілька ударних груп , які направили в різні кінці міста. Але вжиті ними заходи виявились недостатніми.
   Увечері 26 грудня українські підрозділи майже повністю оволоділи ситуацією і в приміщенні міської думи розпочалися мирні переговори. Звичайно для більшовиків ці переговори були зволіканням часу, оскільки за наказом Антонова-Овсієнко їм на допомогу вирушив загін червоногвардійців на чолі з Єгоров ими намагались притягнути на свій бік нейтральні полки. 27 грудня в зв”язку з переговорами вся перша половина дня минула в спокої, але це дало змогу більшовикам оговтатись та мобілізувати свої сили: до будинку Рад підійшло солідне підкріплення - червоногвардійці Амурського та Брянського заводів і частина полку ім. Орлика згодилась виступити на їх боці.
   Цей полк захопив батарею, що обстрілювала Брянський завод і вибив підрозділи ЦР з вокзалу. Розуміючи важливість захоплення будинку Рад, українські частини в ніч з 27 на 28  грудня пішли в наступ, але ця атака закінчилась невдачею. і - 11 убитими і кілька десятків поранених.
     Тією ж ніччю на станцїю Ігрень , що поруч з Катеринославом, прибув загін Єгорова, в якому був навїть бронепоїзд. В місті продовжував майоріти жовтоблакитний прапор лише над однією будівлею - поштою. У ніч на 29 грудня російський загін з тилу ввірвався на пошту, підкріплений атакою катеринославців. О 12 годині ночі українські представники підписали акт капітуляції.
   В результаті боїв російські червоногвардійці втратили 10 чоловік убитими та 20 пораненими , за катеринослав На жаль даних про втрати українських підрозділів немає.   Частини решток військ Центральної Ради відійшли до Олександрійська. Один загін гайдамаків виїхав до Києва, де згодом брав участь в обороні столиці від радянських військ.
   Після бою в Катеринославі можна було вже сказати що більшовицький уряд почав вести відкриті бойові дії проти Центральної Ради.
     Отже, розпочалась українсько-більшовицька війна. Україна була втягнута в громадянську війну, початок якій поклав похід Антонова-Овсієнка проти білогвардійців . 


УКРАЇНСЬКІ СИЛИ

Гайдамацький курінь (регулярна частина)	1000 чол.
Катеринославський курінь Вільного Козацтва	700 чол.
Вільне Козацтво Задніпрянських сел (Лівий берег)	600 чол.
Вільне Козацтво Діївки, Сухачівки та інш. (Прав берег)	200 чол.
Всього	2500 чол.
4- та гарматна батарея, 15 кулеметів, бомбомети

Література:
1.Революція на Україні , К.1930
2.Новіков А. Катеринославський жовтень. К.87
3.Д.Дорошенко .Історія України.
4.ПотаповМ.Червона Гвардія Катеринослава.К.87
5.Я.Тинченко . Перша українсько- більшовицька війна (грудень 1917-березень 1918).К96 http://www.istorya.ru/referat/6445/1.php