Знайшов декілька описів того періоду нашого міста, пропоную вам як додаток до попередніх записів.
Конкурентами у боротьбі за владу у місті були більшовики. Вже на початку листопада вони почали підготовку повстання з метою захоплення влади. Більшовики зайняли залізницю біля Брянського заводу й стали загрожувати Катеринославу. 9 листопада 1918 р. розпочався страйк робітників друкарень, які протестували проти закриття газети "Діло". 10 листопада у місті розпочався загальний страйк протесту - страйкували робітники великих підприємств. Припинили роботу майже всі заводи. Зупинилися електростанція, водопровід, трамвай. 13 листопада після переговорів страйкарів з представниками німецького командування м. Катеринослава була випущена відозва до робітників про припинення страйку [19].
восени 1918 р., ситуація в місті загострилася. Почалася швидка самоорганізація українських республіканських сил. Філія Українського Національного Союзу розпочала свою роботу наприкінці вересня 1918 р. [17]. До Катеринославського відділу УНС увійшли такі партії і організації, як УСДРП, УПСФ, УПХД, селянська спілка, українська партія народних соціалістів, спілка залізничників, спілка поштовиків та українське учительське товариство. На зборах місцевого осередку УНС, що відбулися 18 жовтня 1918 р. в приміщенні українського клубу, було прийняте рішення "вважати Катеринославський відділ УНС остаточно сконструйованим, прийнято без всяких змін статут Київського національного союзу". На зборах було обрано також президію організації та чолі з І. Трубою. Заступником голови був призначений В. Строменко [18].
Конкурентами у боротьбі за владу у місті були більшовики. Вже на початку листопада вони почали підготовку повстання з метою захоплення влади. Більшовики зайняли залізницю біля Брянського заводу й стали загрожувати Катеринославу. 9 листопада 1918 р. розпочався страйк робітників друкарень, які протестували проти закриття газети "Діло". 10 листопада у місті розпочався загальний страйк протесту - страйкували робітники великих підприємств. Припинили роботу майже всі заводи. Зупинилися електростанція, водопровід, трамвай. 13 листопада після переговорів страйкарів з представниками німецького командування м. Катеринослава була випущена відозва до робітників про припинення страйку [19].
Гетьманські збройні сили міста, представлені VIII корпусом (він складався переважно з офіцерських кадрів) зайняли незрозумілу позицію, ухиляючись від активного опору більшовикам. В цих умовах за сприяння філії УНС в Катеринославі почали формуватися загони української національної армії. Зокрема, в місті було організовано Український республіканський кіш, який очолив М. Горобець. Намагаючись забезпечити його успішну протидію офіцерському корпусу, австрійському гарнізону та загонам Червоної гвардії, представники українських національних сил міста вирішили звернутися за допомогою до столиці України. З цією метою до Києва було відряджено І. Мазепу та І. Трубу. На жаль, ця місія виявилася безрезультатною: військової допомоги Катеринославу Директорія не надала, обмежившись тим, що доручила очолити Штаб українських республіканських військ Катеринославщини двом старшинам - В. Савченку та отаману Гулому- Гуленко. М. Горобець став їх помічником [20.-С.61-62].
Тоді ж з ініціативи колишнього офіцера російської армії Божка почав формуватися загін під назвою "Запорізька Січ", що включав піхотний, артилерійський і кінний курені та кулеметну сотню [21.-С.10; 13.-С.38]. «Запорізька Січ», військ. частина, створена в листопаді 1918, під час протигетьманського повстання в Катеринославі підполк. корпусу Охорони залізниць Ю. Божком. До її першого складу увійшли охоронники Запор, залізниці, учні сер. шкіл, студенти гірничого ін-ту й селяни найближчих сіл. В «З. С.» існував, заведений Божком, особливий реґлямент, подібний до традицій давньої Січі. В квітні 1919 «З. С.» перейменовано на «2 Січ. дивізію»; командирами її були отаман Божко, а з вересня 1919 полк. Вербицький. Частинами дивізії командували полк.: Марусевич, Мишаків, Лабуренко, Недзведський, Михайловський, Куликівський й ін. Бойовий стан дивізії в 1919 р.: 1 000—1 200 людей, 50 кулеметів, 16 гармат та 3 панцеропоїзди. [З. С.]
Остаточно "Запорізька Січ" Божка сформується пізніше, після відходу українських військ з Катеринослава. "Це був національний романтик. Він мріяв про відновлення Запорізької Січі і в цьому напрямку проводив пропаганду серед козацтва" [20.-С.62], - так писав про нього І. Мазепа.
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
Остаточно "Запорізька Січ" Божка сформується пізніше, після відходу українських військ з Катеринослава. "Це був національний романтик. Він мріяв про відновлення Запорізької Січі і в цьому напрямку проводив пропаганду серед козацтва" [20.-С.62], - так писав про нього І. Мазепа.
Показовим прикладом непослуху, анархічної поведінки отаманів була і бойова діяльність керівника Другої дивізії Армії УНР (Запорізька Січ), отамана Ю.Божка, який хоч і відзначався неабиякою хоробрістю, залишався, за висловом М.Капустянського, "типовим отаманчиком і авантурником високої марки"[xxiv]. Сам же підполковник Ю.Божко говорив, що став "отаманчиком першої категорії" свідомо - коли переконався, що на чолі армії стоять "нефахові люди", які ще й репресують авторитетних воєначальників. Після арешту П.Болбочана, здійсненого О.Волохом з наказу С.Петлюри, Ю.Божко, для якого полковник П.Болбочан був у той час "єдиним авторитетом", зрозумів, що українські визвольні змагання приречені на поразку - бо на чолі українського руху стоять "нефахові люди типу Петлюри", а тому він, підполковник Божко, "робиться отаманчиком першої категорії, як і Петлюра зі своїм оточенням"[xxv]. За невиконання наказів Штабу Дієвої Армії, відмову підпорядковуватись під час проведення військових операцій отаману Ю.Тютюннику 5 серпня 1919 р. було прийняте рішення про розформування Запорізької Січі, чому Ю.Божко вчинив значний опір. Навіть після того, як було прийнято рішення не розформовувати дивізію, а лише призначити замість Ю.Божка нового командира - полковника Бондаренка, Ю.Божко не підкорився, погрожуючи "збройно оборонити свої права"[xxvi]. У відкритому листі вояків Другої дивізії до головного отамана від 11 серпня 1919 р., козаки вимагали від С.Петлюри втрутитись, заявляючи, що "ми, Запорожці ніколи не можемо згодитись на те, щоби нами командувала людина призначена, а не нами вибрана по Запоріжському звичаю"[xxvii]. Втім, Ю.Божка таки було усунено від командування 26 серпня 1919 р. у Жмеринці.
Саме об'єднані сили республіканців і запорожців, роззброївши гетьманську варту, 18 листопада зайняли катеринославський міський вокзал.
Про встановлення влади Директорії в Катеринославі згадував кадет Г. Ігреньов: "У Катеринослав петлюрівці увійшли цілком мирно. Вони зайняли нижню частину міста біля вокзалу. У верхній частині продовжував зберігатися гетьманський режим, який захищав 8-й офіцерський корпус. Австрійські війська були абсолютно байдужі. Такий стан зберігався цілий тиждень і тривав навіть після того, як місто було взяте Петлюрою і проголошено владу Української Директорії. Петлюрівці проявляли благодушність. Вдягнені в опереточні жупани, вони співали національні пісні, красиво гарцювали на своїх конях, стріляли в повітря, проявляли велику схильність до спиртових напоїв, проте нікого не чіпали. Здавалося, що все закінчиться мирно" [22.-С.188].
У місті розпочалася діяльність по розбудові нової влади. 20 листопада 1918 р. приступила до виконання своїх обов'язків демократична міська дума [19]. 22 листопада 1918 р. в Катеринославську повітову земську управу з'явились члени катеринославського осередку УНС Кондратенко та Дубовий і повідомили присутніх про відновлення демократичного губернського та повітового земств [23]. 3 грудня 1918 р. на спільному засіданні Катеринославської міської думи та губернської земської управи демократичного складу виконуючим обов'язки губернського комісара було обрано А. Ященка. Губернський комісар діяв рішуче. Він видав розпорядження про закриття більшовицької газети "Звезда". Було також заявлено про відновлення в губернії всіх демократичних міських і земських самоврядувань і волосних земств. Усі повітові старости, призначені Гетьманом, звільнялися з посад. їх обов'язки покладалися на голів демократичних земських управ.
Але спокій у край не прийшов. У Катеринославі продовжували співіснувати декілька ворожих між собою сил. Під контролем більшовиків перебували робітничі райони, центральну частину міста поділили між собою Республіканський кіш та окупаційні війська, а нагірну частину контролював VIII гетьманський корпус [24]. Зрозуміло, що таке "багатовладдя" довго тривати не могло. Спочатку в боротьбу вступили війська Директорії і гетьманські частини. Поки між ними тривали бої, катеринославські більшовики дотримувалися нейтралітету. Це надало можливість українському командуванню звільнити місто від офіцерів VIII гетьманського корпусу, які частково вирушили на Дон до російської армії генерала Краснова, а частково перейшли на бік Директорії [20.-С.63]. Потім настала черга австрійців. Після цього місцевий австрійський гарнізон було роззброєно і виведено з міста. Але залишалися більшовики. Губернський комісар А. Ященко скликав нараду за участю всіх політичних партій, що мали збройні загони в місті, для узгодження боротьби з більшовиками.
Нова влада негайно взялася за нормалізацію ситуації в краї, ліквідацію мародерства і бандитизму, який інколи прикривався петлюрівськими мундирами. Це було загальноукраїнське явище, на яке звернуло увагу командування армії УНР. Начальник штабу Армії УНР отаман Отецький розіслав на місця наказ, який було продубльовано А. Ященком і розіслано в повіти.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Наступні 7 робіт по вашій темі:
▪ СОЦІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ НАПЕРЕДОДНІ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ - Стаття - 45 Стр.
▪ ФОРМУВАННЯ МОДЕРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ: РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР - Стаття - 19 Стр.
▪ СПРОБА ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У 1917-1918 рр. (НА МАТЕРІАЛАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ) - Стаття - 40 Стр.
▪ НАЦІОНАЛЬНІ І ТЕРИТОРІАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ В УКРАЇНІ НАПЕРЕДОДНІ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ - Стаття - 33 Стр.
▪ ДО 80-ї РІЧНИЦІ СКЛИКАННЯ ІІ-го ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО ЦЕРКОВНОГО СОБОРУ УАПЦ 17-30 ЖОВТНЯ 1927 р. - Стаття - 10 Стр.
▪ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ У ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКОМУ РЕГІОНІ НА ПОЧАТКУ XX СТ. - Стаття - 17 Стр.
▪ ПРИЧИНИ ТА МЕТА УКРАЇНІЗАЦІЙНОЇ КАМПАНІЇ НА УКРАЇНІ (ІІ ДЕСЯТИРІЧЧЯ 20 СТ.) - Стаття - 9 Стр.
▪ СОЦІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ НАПЕРЕДОДНІ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ - Стаття - 45 Стр.
▪ ФОРМУВАННЯ МОДЕРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ: РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР - Стаття - 19 Стр.
▪ СПРОБА ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У 1917-1918 рр. (НА МАТЕРІАЛАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ) - Стаття - 40 Стр.
▪ НАЦІОНАЛЬНІ І ТЕРИТОРІАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ В УКРАЇНІ НАПЕРЕДОДНІ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ - Стаття - 33 Стр.
▪ ДО 80-ї РІЧНИЦІ СКЛИКАННЯ ІІ-го ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО ЦЕРКОВНОГО СОБОРУ УАПЦ 17-30 ЖОВТНЯ 1927 р. - Стаття - 10 Стр.
▪ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ У ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКОМУ РЕГІОНІ НА ПОЧАТКУ XX СТ. - Стаття - 17 Стр.
▪ ПРИЧИНИ ТА МЕТА УКРАЇНІЗАЦІЙНОЇ КАМПАНІЇ НА УКРАЇНІ (ІІ ДЕСЯТИРІЧЧЯ 20 СТ.) - Стаття - 9 Стр.
Немає коментарів:
Дописати коментар