Ця фотографія наробила багато галасу. Фото зроблене на протестах на захист мови, коли у місті Дніпропетровську міська Рада вирішила прийняти регіональну мову замість державної української мови в нашому місті. Знімали все це для канадців та американців і побачивши таке вони сприйняли не зовсім так, як сприймаємо це ми. Вони все сприйняли, не як метафору. а як пряму загрозу дітям бандюків, яких вони помилково вважають людьми...
Вони не побачили головного, що люта смерть і так до них прийде і принесемо її не ми, а Рок, який навис над ними.
За старими повір'ями на дітях та онуках відбиваються погані справи їх батьків та дідів. Саме це і мав на увазі Сергій Іванченко, козак Війська Запорізького Низового , коли писав те.
А люта смерть асоціюється для кожного по різному.
Останні часи ці пройдисвіти, що є у партії регіонів і що на них працюють, гинуть в автокатастрофах, отака і буде в них у більшості люта смерть.
Менше з них, гинуть на мисливстві, коли роблять ще одну погану справу, тільки тепер не проти людей, а проти залишків живності, що ще живе в Україні і лише невелика частина з них, гине на операційному столі, та гадаю, що скоро і там почастішають такі справи, бо те, що вони обіцяли лікарям зробити їх держслужбовцями і не зробили , теж колись та дійде до лікарів, хто ж винен...
А потім почнуть прозрівати і інші,...
Тож люта смерть їм начертани ними самими і звинувачувати за констатацію факту , що неминуча, по меншій мірі даремно...
25 вересня 2012 року
ЗВЕРНЕННЯ ДО ДЕПУТАТІВ
Пройде час, влада зрозуміє, що холопом московським жити неможливо, що без фундаменту – національної ідеї не збудуєш самостійної держави. Мова це не каналізація, це не дерибан корита ЖКГ, де такі принципові депутати, а мова – це те на чому базується держава, зрадити мові – це як зрадити матір!
 |  |  |  |
 |  |  |  |
Сьогодні 12 вересня, своїм голосуванням проти державної української мови, регіонали вбивають нашу неньку – Україну! Не буде Неньки – не буде дітей, не буде України, то й зникнуть українці! Йде війна: проти мене, проти моїх дітей, онуків, правнуків! Моїх дітей ніхто не жаліє, так чому тоді я повинен жаліти дітей депутатів-зайд, які захоплюють мою землю? Депутати-українці забули минуле і так загралися у політику, дбаючи за партійну дисципліну, що готові мабуть за розстріл своїх дітей проголосувати як у 30-ті роки – аби тільки догодити Вождю-рецидівісту. Тому я вийшов під міську раду з плакатом «ви вбиваєте мою неньку, а я бажаю лютої смерті вашим дітям!», впевнений, що неминуча кара впаде на зрадників України! Вже не раз було таке! А зараз закликаю депутатів-українців згадати своїх загиблих родичів за роки окупації нашої країни та схаменутись і хоча б спробувати відізвати свій голос – ВИПРАВІТЬ СВОЮ ПОМИЛКУ, НЕ ГАНЬБІТЬ СЕБЕ ПЕРЕД НАЩАДКАМИ!
Немає коментарів:
Дописати коментар